Равлик нікуди не поспішає… Навіть, на фермі!

Чи знаєте ви, що равлики не чують, не бачать, а спілкуються лише на дотик? У нашому віртуальному світі вони точно б не вижили… Але дякуючи долі, є ще ліси та річки, де вони можуть скільки завгодно дотикатися один до одного та розмножуватися, поки їх не перевели на «дистанційне»…

Як виявилося, не лише ліси! Мені й на думку не спадало, що в нас під Полтавою існує равликова … ферма! «Лісові равлики» несподіваний проект, який здивував… На честь закінчення навчального року та фіналу ЗНО 2021 мої молоді друзі вже традиційно мене «вивезли»=) На цей раз саме на равликову ферму!

Спочатку я не дуже зрозуміла, що мова йде про тих самих равликів, з якими я проводила фотосессії біля свої улюбленої річки. Активно почала шукати в Інтернеті інформацію про устричну ферму у Полтаві. В результаті нічого не знайшла! Здивувалася, де знайшли тут морську воду, щоб вирощувати вустриць. Виявилося, мова йшла про них! «Лісові равлики» нас зустріли зливою, але атмосфера виявилася саме для них. Я «наїхала» на милу дівчинку, яка зустріла нас на вході, запитавши, чому в Інтернеті немає ніякої інформації про ферму.

Мої друзі ледве отямилися від моєї нахабності та необізнаності, але песіонерам прощають=)) До речі, при поверненні додому швидко знайшла сайт цього стартапу, і варто відзначити відповідає він усім сучасним вимогам=)

Дерев’яні настили у травичці нагадали мені дитячу подорож до місста Дніпродзержинськ. Там приблизно таким чином виглядали покрівлі погребців, які робили собі місцеві жителі багатоповерхових будівель. Я взагалі вирішила тоді, що біля кожного будинку своє кладовище… Ніде й ніколи не бачила такого…

Але тут скоріше це була сонячна батарея, де випасалися маленькі равлики. Саме завдяки дощу ми побачили, як вони повилазили зі своїх схованок після теплої літньої зливи! Поряд була й теплиця — такі собі ясла — садочок для наймолодших. Спеціальні рослини, якими харчувалися равлики були наче градом побиті=) Ці маленькі створіння мають неабиякий апетит!

Завітали ми й до святині: місця де живуть дорослі, та активно працюють над питанням продовження роду=) Равликів тут було, наче на рокконцерті, але розподілені на свої сектори. Електропастух працював за поліціянтів, але, як завжди і серед людей, знаходилися прихильники вільних подорожей, які, всупереч електричному струму, все ж таки вибиралися на стелі та стіни. До речі, на підлозі я не побачила жодного, усі прямували угору=)

Терміново почали народжуватися задачі для ЗНО ( не дивно, лише учора здали=). Наприклад, скільки з’їдає комбікорму 1 равлик за рік. 10 тон комбікорму потрібно на усю ферму, яка зараз вирощувала біля 60000 маленьких екземплярів. Чоловіки почали розраховувати прибутковість стартапу, а жінки дивувалися гармонії та сопокою цих дивних тваринок.

Равлик ніколи не поспішає… Навіть у виборі свого партнеру по розмноженню… Цікаво, яким чином вони обирають саме того ( чи ту, незрозуміло, бо вони двополі), з яким можна продовжити рід.

Для мене було відкриттям, що після спарювання обидві тваринки запліднюються та готуються метати ікру. Ікринки доволі великі у порівнянні із дорослими. Такі собі бройлери одразу із панцирями. Отже, з’ясовано, що равлик за рік з’їдає десь склянку корму крім зелені, взимку ферма займається торгівлею, а равлики сплять у холодильній камері, весна й літо — час вирощувати нове покоління.

Для чого? Ну не секрет, що людина — така дивна істота, усе спочатку пробує на зуб. По перше їх їдять. Нас також пригощали равликами із різними унікальними соусами. Правда спочатку довелося пройти майстер клас з правильного вживання=) Отже алгоритм: підливку виливаєте на хліб, потім тоненькою дерев’яною паличкою дістаєте м’ясо ( точніше те, що їм зветься), кладете на хлібчик і … до рота.

Ми всі гуртом вирішили таки поласувати їжею европейців!

Саме туди продають сьогодні українських равликів за валюту. Варто відзначити, що більшість з нас чекало розчарування=) не готові ми після шашликів, копченого сала та смаженої картопельки ласувати дивними стравами, якими можна було нагодувати хіба що ліліпутів під час подорожі Гулівера… Чоловіки були здивовані мінімальною кількістю їстівного, жінки «жаліли» зварених наживо равликів, але жваво обговорювали косметичні переваги слизу цих дивних створінь. Маленький Мишко відмовився від дегустації, але на підливку та паштет погодився=) А ось Катеринка — справжня гурманка! Їй усе сподобалося, більше всього сувенірна ручка! А ми з Андрієм обговорювали параметри на ЗНО=) Кожен отримав часточку стресу та задоворення від цієї незвичної екскурсії.

Равлики відварні, мариновані, ікра, паштет з равликів — усе це вишукані блюда маленького зручного ресторанчику під відкритим небом. Як виявилося, процес приготування однієї страви — біля 12 годин, нам про це розповіла офіціантка. Взагалі у мене лишилося враження, що я побувала на цікавому інтерактиному уроці, весь час ловила себе на думці, що пора конспектувати!!!

Ідеальний зелений газон та новісінький дитячий майданчик, легка будівля ресторанчику й справді нагадували щось із дитячих мрій про Європу. Співуча українська мова та сучасний вишукано простий стиль господарів, нагадав, що життя змінюється! І це вкотре сказала я собі, згадавши нашу 97 річну бабусю, якій жити хочеться, бо все весь час швидко змінюється і цікаво, що буде попереду=) Діти були найщасливіші! Стільки вражень!

Незважаючи на дощ, ми власні сподівання здійснили, та поїхали вечеряти додому за звичним столом, лишивши маленьких равличків під дощем у Лісових полянах посеред соснового лісу ласувати своїми так необхідними їм стравами та радіти свіжому повітрю, сонечку й літньому дощику. Вдячна своїм випускникам та їх батькам, які стали мені справжніми друзями за чудовий настрій та приємні відчуття. Закінчується ще один навчальний рік! А якщо озирнутися навколо, можна чудово відпочивати і заробляти не за морями океанами, а на рідній землі=) Інколи й не поспішаючи=)

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *